Редакція газети „Народна правда” продовжує серію публікацій про важливі питання сьогодення держави та шляхи їхнього вирішення з кандидатом на посаду президента України Олександром Морозом (початок в № 46 від 18.11.09 р.)

Про стабільність у країні
Щоб уникнути енергетичної, економічної й військово-політичної залежності, в Україні необхідно міняти політику. У першу чергу необхідно роз\’єднати бізнес, владу й кримінал.
Якщо ми цього не зробимо, ми не будемо мати ніякої перспективи надалі .
Для стабільності в Україні потрібно провести децентралізацію влади та впровадити європейську модель керування.
Стабільна держава – це коли люди беруть на себе відповідальність за формування влади на місцях, а влада має можливості працювати для інтересів цих людей. Централізація влади дозволяє сконцентрувати на собі всі ресурси, а це дає можливість особистого збагачення людей, які знаходяться при владі .

Про газові \”перемоги\” Тимошенко
Підписані газові договори України із РФ – це абсурд. Інтересу України в цих договорах немає абсолютно. Від ціни в 50 доларів за тисячу кубометрів ми «вийшли» на ціну в 350 доларів – найвищу в Європі. І це після того, як прем\’єр Тимошенко забрала з газового ринку посередників, які, за її словами, привласнювали собі 3 мільярди доларів «газових грошей». Так а де тепер ці три мільярди? Вони хіба пішли в бюджет, на допомогу людям!? Ні, вони всі «вкладені» у рекламну компанію «Вона – працює».
Зараз Україна розраховується за газ траншами МВФ, але це навантаження ляже на плечі населення: ціна за газ уже закладена в тарифах, вона буде «закладена» у пенсіях і зарплатах. У новому році обслуговування тільки зовнішнього боргу України обійдеться дорожче, ніж витрати на соціальну сферу – медицину, освіту, культуру.

Про загальнодержавний Рентний Фонд
Я пропоную створити загальнодержавний Рентний Фонд, з якого кожний українець буде одержувати доплати. Фонд буде наповнюватися за рахунок земельної ренти, ренти від використання корисних копалин. Аналогічна політика проводиться, зокрема, у Саудівській Аравії, де кожний житель країни має персональний рентний рахунок, що поповнюється за рахунок продажів нафти. Такий підхід допоможе збільшити обсяги соціальних виплат, а також дасть можливість припинити згубну для економіки практику запозичень у МВФ.
Україна має більш значимий і дорогий запас – землею. Українська земля – велика цінність, вона повинна залишатися в руках народу.
Я проти вторинного ринку землі. Тільки держава – через Земельний банк – має право викупити земельні паї. І за державою залишається право здачі її в оренду. Уже сьогодні більше 3 мільйонів гектарів землі перебуває в руках іноземних власників, а вільний продаж землі приведе до перетворення України в колонію, до втрати незалежності.
Сьогодні в Україну «запущений» порожній емісійний долар. І « наповнити» його може тільки земля, перетворена в товар. Саме до цього прагнуть наші керівники, вимагаючи скасування мораторію й вільного ринку землі.

Про так звану підтримку Симоненка „дітьми війни”
Олександр Баранівський не має ніякого відношення до Всеукраїнської громадської організації (ВГО) «Захист дітей війни» і не має права від її імені підписувати які-небудь офіційні документи. Він – нелегітимний голова ВГО – це підтверджено юридично.
У вересні 2009 року з\’їзд організації ухвалив рішення щодо усунення з посади глави ВГО Олександра Баранівського, за це проголосувала абсолютна більшість її регіональних осередків.
Почесним лідером громадської організації «Захист дітей війни» є А.Мороз, офіційним керівником ВГО й лідером політичної партії Дітей війни – Анатолій Пачевський.
Я сам є представником цієї категорії громадян, і добре знає проблеми тих, чиє дитинство випало на воєнні роки.
А.Баранівський украв печатку ВГО й втратив совість: дітей війни він хоче використати як таран – щоб одержати депутатський мандат. Спочатку він намагався «обміняти» ВГО «Захист дітей війни» на статус кандидата в депутати від Партії регіонів, а коли цей задум не вдався, пішов до Симоненка. І тепер обіцяє, що лідер Компартії «візьме під крило» дітей війни.
Однак за два роки перебування в парламенті комуністи жодного разу не звернули уваги на проблеми цієї категорії громадян, нічого не зробили для захисту їхніх прав. На відміну від СПУ, яка поза стінами парламенту веде послідовну боротьбу за права 6 мільйонів дітей війни.
Соціалісти півтора року системно допомагають дітям війни – подано близько двох мільйонів позовів у суди, 300 тисяч із них уже виграно, і люди одержують належні їм за законом гроші. Повернувшись у Верховну Раду, соціалісти доб’ються виконання закону про соціальний захист дітей війни в повному обсязі .

Про „лівий блок”
Я вважає лівий блок групою підтримки лідера КПУ Петра Симоненко. Два роки в парламенті комуністи були «причепом» фракції БЮТ і голосували за вказівкою Тимошенко. З їхньою допомогою був проголосований антисоціальний бюджет, вони підтримали відставку Валентини Семенюк-Самсоненко з посади голови Фонду держмайна. Тепер – у ручному режимі – простіше дерибанити держвласність.
Головному комуністові перед виборами знадобилося реабілітувати свій імідж, і з цією метою був створений квазилівий блок. У його склад входять віртуальні партії: в «Справедливості» – структури, створеної ще Кучмою й Волковим, Союз лівих сил Василя Волги, СДПУ(о) – партії Медведчука.Вони не мають реальних організацій на місцях.
Говорити про створення дійсного лівого блоку треба буде перед парламентськими виборами.
Справа не в наших особистих відносинах із Симоненко, не в моїх амбіціях, а в тому, що соціалісти не хочуть бути пішаками в чужій грі. Петро Симоненко – «технічний кандидат» Юлії Тимошенко. Тому СПУ відмовилася ввійти в так званий лівий блок – ми не хочемо бути в команді «роботящого» прем\’єра.
Щоб замаскувати своє співробітництво з антинародним прем\’єром, Симоненко і його команда дискредитують Мороза й СПУ. На мене йдуть із усіх боків нападки в комуністичній пресі, але зачепити мене немає за що: у мене немає рахунків у банку, машини, вілли, приватизованих заводів.
А мені є що сказати про політика Симоненко, про його змову з Кучмою в 1999 році . Сьогодні він і його «група підтримки» хочуть зробити піар за рахунок дітей війни, взяти їх під своє крило. А чому за 2 роки роботи у Верховній Раді Компартія палець об палець не вдарила для рішення проблем цієї категорії громадян? Чому вони знадобилися тільки під вибори?

Про рекламу кандидата Мороза
Реклами кандидата Мороза сьогодні немає по одній причині: він не краде.
Я живу на одну пенсію, а партійні внески витрачаються не на бігборди, а на наметову агітацію, виготовлення пропагандистської літератури.
Подивитеся, на рекламу Тимошенко – «Вона – працює» обійшлося в 600 мільйонів доларів, але при цьому в бюджеті немає грошей на соціальні стандарти.
Майже 40% українців розчаровані або роздратовані обіцянками й кандидатами, які пропагують себе через зовнішню рекламу. Люди хочуть реальних змін, а не гарних обіцянок.
Ми пішли іншим шляхом: звертаємося до людей, які небайдужі до наших ідей. Об’єднуємо тих, кому соціалісти допомагали захистити свої права: власникам земельних паїв, дітям війни, жителям гуртожитків.

Редакційне